Опубліковано історичний інтернет-портал "Україна та Німеччина у 20-му столітті"

Відкриття історичного порталу Німецько-української комісії істориків припадає на час, що становить загрозу для існування української національної держави. Російська загарбницька війна спрямована проти демократично обраної української влади, проти територіальної цілісності та суверенітету України.

Сьогодні очевидно, що війна Росії проти України суттєво змінить відносини й між Україною та Німеччиною. Перед фазою єдності, яку спільнота західних держав здобула з огляду на російську загрозу, у Німеччині до лютого переважала амбівалентність. З одного боку, федеральний уряд офіційно підтримував суверенітет та цілісність України, з іншого – провідні політики федерального уряду, включно федерального канцлера Олафа Шольца довгий час заперечували геополітичний характер німецько-російського газопроводу «Північний потік-2». Уряд проблематично залучав історичні факти, аби уникнути поставок зброї в Україну. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок та інші згадали історію Другої світової війни, під час якої Україні, однак, довелося оплакувати відносно більше жертв, ніж Росії. Відмова від поставок зброї та офіційні німецькі обґрунтування такого рішення погіршили імідж Німеччини в Україні, принаймні в короткостроковій перспективі. Залишається побачити, чи зміниться цей імідж на фоні позиції уряду, яка тим часом була переглянута, а також на фоні нового німецького дискурсу щодо України та Росії, що виник після російського вторгнення.

Історичний портал пропонує інформацію та інтерпретації щодо історії України та німецько-української історії за п’ятьма основними темами. Це є важливим джерелом інформації, оскільки президент Росії Володимир Путін «легітимує» війну історичними роз‘яснюваннями. У порталі умисно йдеться саме не про спростування історичних аргументів Путіна. Це вже зробили в інших місцях члени комісії [1] або міжнародної ради НУКІ [2]. Йдеться швидше про надання широких знань, які дають змогу краще зрозуміти історію українсько-німецьких відносин у 20 столітті. Особливо з огляду на вторгнення Росії в Україну, необхідно, щоби німецький дискурс про Україну більше ґрунтувався на фактах і уникав двозначності. Прикладом цьому з 2014 року є типові розмови про «українську кризу», які свідчать про те, що насамперед внутрішні причини призвели до відділення Криму та війни в Луганську та Донецьку. Насправді вирішальним чинником в обох випадках була силова політика Росії, а не сепаратистські рухи населення Криму чи внутрішні конфлікти в східних регіонах України. Також суперечать фактам і згадки про референдум у Криму за вступ до Російської Федерації, який ніколи не відбувся як неупереджене голосування відповідно до міжнародного права. Цей список можна продовжити.

Тематичний портал пропонує статті в таких тематичних розділах:

• Перша світова війна та заснування Української Держави
• Німеччина та Україна у 1920-x­ та 1930-х роках
• Друга світова війна
• Холодна війна
• Німеччина та незалежна Україна

Є різні перспективи, залежно від епохи: у деякі періоди Німеччина та Україна взаємодіють одна з одною, як держави, наприклад, під час Першої світової війни, коли була перша спроба заснувати українську національну державу за підтримки Німецького рейху, і в час після 1991 року. З іншого боку, у Другій світовій війні для Німеччини Україна є лише територією, яку завойовують і експлуатують. Відносини між Німеччиною та Україною та між німцями та українцями дуже відрізняються у 20 столітті: з німецької сторони, з одного боку, запровадження української примусової праці та колаборації, а також винищення українців у Другій світовій війні, та з іншого боку, державне визнання та зростаюча солідарність між двома суспільствами з 1991 року.

Мартін Шульце Вессель, Ярослав Грицак

[1] Martin Schulze Wessel, Putins bedrohliche alternative Geschichtsschreibung. Есей в „Ukraine verstehen“/Zentrum Liberale Moderne, 27.07.2021, URL: https://libmod.de/putins-bedrohliche-alternative-geschichtsschreibung-schulze-wessel/

[2] Andreas Kappeler, Revisionismus und Drohungen. Vladimir Putins Text zur Einheit von Russen und Ukrainern. Osteuropa 7/2021, 67–76.