Суспільна пам’ять про Другу світову війну в Україні з моменту проголошення незалежності

Проект має на меті описати та проаналізувати складний і часто суперечливий ландшафт пам’яті сучасної України про Другу світову війну. Різні погляди на війну в українських регіонах, особливо в західних, східних та центральних областях, поглиблюють внутрішні розколи українського суспільства. Наративи Другої світової війни, які панували в Радянському Союзі, вирішально вплинули на ці погляди, перш за все через мовчання про УПА та ОУН, потім через стигматизацію останніх, а також героїзацію Червоної Армії та приховування Голокосту. Відсутність або лише часткова обробка інформації про війну в Радянському Союзі та навіть після його розпаду мають сильний вплив на процеси історіографії та інтерпретації їсторії в сучасній Україні. Після 1991 року ці інтерпретації минулого впали в інші крайності, причому з середини 2000-х років ця тенденція розвивалася все інтенсивніше і особливо посилилася після Євромайдану 2013-2014 років. Багато різних постатей беруть участь у боротьбі за формування наративу Другої світової війни, насамперед це держава, неурядові організації, музеї та меморіальні місця. Через великий вплив держави на такі процеси роль інших діячів історичної політики  часто недооцінюється.

У дослідженні розглянуто проблему націоналізації пам’яті про Другу світову війну після відновлення незалежної України на тлі потужного радянського наративу про Велику Вітчизняну війну. Досліджено, як переосмисюється історія в пострадянській Україні, яка має різний досвід війни та ставлення до Радянського Союзу і сучасної Росії. Увагу зосереджено на ключовому питанні: хто і як намагається створити новий головний національний наратив, і який соціальний резонанс від цього?