Дисертаційний проект: "Микола Лисенко - між музикою та політикою, мистецтвом та цензурою"

Протягом історії слова «музика» та «політика» відігравали значну роль. У всіх диктатурах 20 століття були створені установи, які контролювали та слідкували за музичною творчістю та й самими композиторами. Небажана музика була придушена або заборонена. Пропагували та поширювали ту, яка вписувалась у відповідну ідеологію і яку можна було експлуатувати.

Після розпаду Радянського Союзу виник європейсько-азійський політичний ландшафт п'ятнадцяти незалежних національних держав, які через багато десятиліть зіткнулися зі своєю національною історією. Історія була вже не партійною, а державною справою. Раптом з’явилися імена, яких не було чути сімдесят років. Не залишилися по за увагою цього процесу також музика та музична історія. За радянською історіографією, у цих країнах практично не було представницьких особистостей, які виросли б до вищого музичного мистецтва. Окрім деяких винятків, право формувати музику та музичну історію залишалося за «великим російським братом». У цьому контексті мій науковий інтерес зосереджений на Україні.

Микола Лисенко (1842-1912, композитор, науковець та ін.) був однією з тих особистостей, імена яких з початку 1990-х років з’являються в українських ЗМІ, на концертах та офіційних державних заходах. Популяризація його особи набула величезних розмірів. В Україні ж займатися цією темою з політичних, історичних та музично-історичних причин майже неможливо. Лише поодиноким українським дослідникам вдалося попрацювати над цією темою, оскільки в країні це не видається бажаним. Виходячи з загальних умов культурного життя та стану науки в Україні та за кордоном, докторський проект має на меті відповісти на такі ключові запитання: Як впливають політичні замовлення та історичні процеси на творчість мистця та на її популяризацію? Яку роль відіграють історичні і перш за все політичні події після смерті композитора й до сьогодні? Який вплив на його долю мали попередні важливі історичні події?