Прес-реліз: Німецько-українська комісія істориків щодо російської агресії проти України
Сьогодні вранці президент Росії Путін оголосив війну Україні. Атака Росії завдає Україні незліченних страждань. Війна – це катастрофа для українців і водночас напад на фундаментальні цінності Європи та ООН.
Війна Путіна є частиною стратегії встановлення імперського порядку в Євразії, де би домінувала Росія. Таким чином, фундаментальні цінності, такі як повага до територіальної цілісності та відмова від насильства, яким і Росія зобов'язалася держатися на міжнародному рівні, топчуться ногами.
У військовій риториці Путіна, яка супроводжує атаку, інструменталізація історії грає важливу роль. Це обурливо і перевертає історію з ніг на голову, що Путін посилається у своїй війні на таку мету, як "денацифікація". Що стосується історичних міфів, які використовував Путін, Німецько-українська комісія істориків знову заявляє:
Україна – європейська нація. Багато європейських націй в середньовіччя та раній модерний час мали зі своїми сусідами пов’язані між собою історію та владу. Прикладом цього є історія Німеччини та Франції періоду Франкської імперії, або історія Німеччини та Австрії. Покликаючись на пов’язання російської та українського історії, Путін сьогодні ставить під сумнів існування України як національної держави. Таким чином він відроджує традицію політики пізньої царської імперії, спрямованої проти українського народу. Це повернення до імперської доби. Такий спосіб мислення є надзвичайно небезпечним для миру в Європі, який був так важко здобутий після 1945 року. У 2022 році він – цей спосіб мислення – має залишися у минулому.
Національні держави є суверенними і мають право вільно вибирати союзи. Той факт, що Україна зараз незалежна і суверенна, витікає з рішення Росії, України та Білорусі. У 1991 році вони разом рішили припинити існування Радянського Союзу. Не існує договорів, які б обмежували Україну та інші держави Центрально-Східної та Східної Європи у виборі союзів. Твердження про те, що НАТО чи інші західні держави ніби-то обіцяли Росіїн не відкривати вступу до НАТО країни Східної Європи, є міфом.
Основи відповідальної та перспективної політики були сформульовані в Гельсінському заключному акті 1975 року і в Паризькій хартії в 1990 році. Москва теж підписала ці документи підписані. Європейська політика не повинна поступатися цими принципами. Європейські держави разом зі США повинні рішуче виступити проти російській агресії проти України. Не повинно бути ніякої «політики як звично» - так як це сталося після триваючої російської окупації Придністров'я/Молдови (1991) і Південної Осетії/Грузії (2008).
Історичні аргументи Путіна дилетантські і не витримують наукової критики. Але якими б вони не були, минуле на має служити виправданням для сучасної політики, а тим більше для воєнної агресії. Перед лицем загрози, яка нависла над Україною, звертаємося до німецького та українського урядів до активних заходів щодо зміцнення української безпеки - у першу чергу, після того, як Росія порушила Будапештський меморандум 1994 р., вжити заходів до євроатлантичної інтеграції України.
Ярослав Грицак, Мартін Шульце Весель
Голови Німецько-Української комісії істориків
Контакт:
Мартін Шульце Весель, голова Німецької секції, email: martin.schulzewessel@lmu.de
Ярослав Грицак, голова Української секції, email: hrytsak@ucu.edu.ua