«Мемуари як джерело вивчення дисидентського руху УРСР (1960-1980-ті рр.)»

Дослідження присвячене дисидентському руху в УРСР 1960-1980-тих років через вивчення мемуарних текстів його учасників. Це дозволяє не лише реконструювати індивідуальні біографії, а й спробувати осмислити ширші соціокультурні та ідеологічні процеси, характерні для даного радянського періоду. Адже спогади дисидентів, попри їх суб’єктивність та ретроспективний характер, пропонують можливість простежити механізми формування альтернативної ідентичності в умовах тоталітарного суспільства. Окрім того, мемуари виступають не лише як форма особистої рефлексії, а й як частина ширшого процесу конструювання історичної пам’яті та опозиційного наративу. Спадщина українських дисидентів відіграла ключову роль у формуванні громадянського суспільства та сучасних уявлень про національну ідентичність, а аналіз їхніх текстів дозволяє простежити, які ідеї та світоглядні концепції зберегли свою актуальність у пострадянський період.