Музичне життя в Україні у 1941-1944 роках

Історія української музики під час німецької окупації до сьогодні майже не досліджена. Цьому сприяли різні чинники, але особливо радянські роки після 1944 року аж до здобуття Україною незалежності у 1991 році, коли загальна цензура та московське домінування в історіографії унеможливлювали науково об'єктивний погляд на події. Але навіть відтоді культурі та музиці, зокрема, приділялося мало наукової уваги, за винятком кількох статей та ширшого дослідження театрального життя в монографіях Валерія Гайдабури. Однак, досліджуючи цю тему у дисертації, робота над якою розпочалась у 2022 році, поглиблене вивчення періоду Другої світової війни відкриває безліч тем і дослідницьких підходів для вивчення культурного життя в роки німецької окупації, проблем переслідувань, вигнання та колаборації, а також наслідків війни, оскільки наслідки цього періоду тривають і донині.

Важливо зауважити, що музичне життя в Україні під час Другої світової війни характеризувалося різними силами: На початку встановлення німецького режиму в 1941 році чітко відчувався поділ на тих, хто залишився, і тих, хто покинули країну. Ті, хто залишився, мусили пристосовуватися до умов нацистських окупантів, тому організовувалися численні концертні вечори та оперні вистави з німецьким репертуаром, а незліченні статті в газетах і журналах були присвячені німецькій культурі та німецьким митцям. У 1942 році, коли військові події ставали ще більш активними, а терор проти цивільного населення посилювався, музикантам стало дуже важко протистояти тиску, який змушував їх співпрацювати. Однак достеменно невідомо і потребує подальшого дослідження, чи, як, чому і в якій формі музиканти погоджувалися співпрацювати з німецькими військами. Деякі з них вирішили припинити творчу діяльність під час війни, інші працювали з тилових позицій радянського союзу, зберігаючи вірність українській культурі. Багато митців продовжували безперервно творити, хоча творчість українських композиторів воєнного періоду, що знаходились під окупацією, досі не розглядалось музикознавцями в повному обсязі, оскільки їхні імена були табуйовані в наступну радянську епоху як зрадників соціалізму. Для того, щоб зрозуміти розвиток академічного та мистецького музичного життя до сьогоднішнього дня, необхідно провести ґрунтовне, джерелознавчо-критичне дослідження 1941-1944 років