Репатріація полонених та інтернованих вояків-українців з теренів Німеччини та Австро-Угорщини (1918 – 1920)

Авторка досліджує процес репатріації полонених та інтернованих українців, які перебували у таборах на теренах Німеччини та Австро-Угорщини на завершальному етапі Першої світової війни та у перші два повоєнні роки. Предметом дослідження є діяльність українських військово-санітарних та червонохресних місій, головним завданням яких було організація повернення на Батьківщину полонених вояків-українців, а також таборових громад, які долучалися до організації репатріації полонених українців з німецьких та австрійських таборів. 

Крізь призму документів міжнародно-правового значення, діловодства і кореспонденції українських дипломатичних і червонохресних організацій, періодики і документів особового походження, дослідження має на меті комплексно розкрити етапи та особливості репатріаційного процесу полонених та інтернованих українців та окреслити діяльність українських військово-санітарних місій та інших дипломатичних і харитативних інституцій (посольств, місій Українського і Міжнародного Червоного Хреста). 

Дисертаційне дослідження ґрунтуватиметься на широкому комплексі джерел фондів ЦДАВО України, ЦДАЗУ, Centralne Archiwum Wojskowe, Archiwum Akt Nowych, Bundesarchiv Berlin-Lichterfelde, Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz, Abt. Militärarchiv Freiburg, Landesarchiv Baden-Württemberg та ін. Багатовекторність даної теми дослідження дозволить розкрити геополітичні трансформації, охарактеризувати міжінституційну співпрацю дипломатичних і червонохресних організацій з метою організації репатріації українців з німецьких та австрійських таборів, а також окреслити образ полонених як ключових об’єктів цього процесу.